Твоє життя-негоди сум
У швидкоплинності земних діянь.
Поринуте в безпечності у марноту,
Віддалене від спокою надмірою спіткань,блукань.
У таїні душі ти ж знаєш сам...
Від незнання правдивості і точності шляху,
Пустив своє життя на самотік.
Пливеш у непомітності збігань часу,
І думаєш,що вкриє тінь питань невирішених зміст.
Невпевненості стан схиляє у пасивність,
Хоч вір,хоч ні,остання-у полон гріха.
А переживши це,дійшовши аж до прірви,
Ти не шукаєш вже,втікаєш від знання.Щодня.
Втечеш за внутрішню завісу духу,де в самоті,
В обкраденні пройдешнім часом вільних днів,
Занепокоїть болем скутість волі і в журбі,
Відчуєш серцем гніт гріхів.Й безсилля сил.
Нудьга за спокоєм зростає у тривозі,
Відсутність певності приводить у відчай.
І знаєш з досвіду-сам морок цей розвіяти невзмозі.
Водночас з болем серце огортає жаль.Скорботний жаль.
Порожній дух.Хитка основа.
І втома серця.Вдатись б в забуття!
Невір"я правді полонило знову,
З неволі ж вихід -шлях Життя.До майбуття!
Все інше-не суттєве.
Все інше,порох прагнень,вкриє потім жар вогню.
Залишиться ж у пам"яті і спалахне зорею,
Як смолоскипом, зміст твого шляху.
Чи зміг переступити через себе?
Погорду і нескореності бунт відкинути убік?
Для того,щоб побачити любов і милість Бога
До того,хто в пітьмі прожив не один рік.
Не вдовольнить потребу духу ейфорія,
Не щастям є миттєва радість здійснених надій,
А те,що не знайшов чи не доклав у пошуках зусилля,
Не значить зовсім,що немає щастя на Землі.Повір,воно в Христі!
Ти маєш право каяття,
Допоки ще Господня ласка.
Ти можеш відвернутися в черговий раз,
Піти від Бога,обираючи поразку.
Ти можеш мати певність з Богом вічного життя,
Більш не огорне смутком безвість долі,
І з неба допомогою здолати спонукання зла,
Знайти зміст щастя у Господній волі!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Художник Смысла и Любви... - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan)
Разве Может быть Построен Дом Без Плана и Фундамента?
Разве Могут быть Стихи Без Чувства?…
…Слово Без Мысли?…
…Картина без Художника?...
…Мироздание без Смысла?
…Вселенная без Цели?
Без Духовной Основы, Каркаса и Замысла, Нет Ничего Кроме Суеты…, да и Сама Суета Подчинена Плану, который не Познается Нами лишь только из-за его слишком огромного Распределения во Времени и Пространстве…
…Порядок и План, Ведет к Единству и Гармонии…
…Суета, Ведет к Разобщению и Хаосу…
…Но Гармония Проявляет Свой Вектор Развития и Порядок Именно на Фоне Хаоса, который лишь Временно Разравнивает Мировой Холст Перед Тем, как Создатель Начинает Творить на Этом Холсте…, что он Творит, Целиком Заключено в его Замысле… Мы Не Знаем, что на Холсте Может Появиться в Следующую Минуту, но Мы Можем Верить, что Это Будет НЕЧТО Более Прекрасное, чем то, что Им уже Было Запечатлено Ранее…, ибо Опыт, Качество и Профессионализм Художника, стремящегося к Красоте и Гармонии Постоянно Возрастает и Предоставляет Ему Все Более Широкий Диапазон Цветов и Красок, Оттенков и Кистей…
…Каждый Истинный Художник РАСТЕТ и ПРОРАСТАЕТ в Каждой из Своих Картин, ибо в них Он Запечатлевает Образ Истины и Любви…
…Образ, который Был Им Познан и Проявлен (таким Образом) для Обозрения Другими… (так Художник Делится с Окружающим Его Миром Всем Тем Лучшим, что Приобрел и Осознал в Муках Творчества и Чувства)
…Господь Бог, также Художник, но Его Холстом является Не Бумага и Не Материя (подверженные Тлену и Старению), а Бесконечность, в которой Он Творит Свою Картину Бытия и Жизни, Именно Так, Как Он Ее Себе Представляет на Своем Текущем Уровне Развития и Личной Эволюции Сознания…
…Мы лишь Мельчайшие из Деталей-Элементов Данного Полотна…
